Бормотухи.НЕТ

Вернуться   Бормотухи.НЕТ > Общие форумы > Это интересно...
Расширенный поиск

Ответ
 
Опции темы Поиск в этой теме
Старый 14.05.2022, 00:40 Вверх   #1
Грамотный форумчанин
 
Аватар для pro777
pro777 вне форума
Доп. информация
Хорошо Біблія, Духовне Писання, Новий Завіт

Джерелом, з якого християни отримують духовну інформацію про Бога, земне життя Ісуса Христа, його учнів та основи християнського вчення, є Біблія (букв, з гр. книги). До складу Біблії входить безліч книг Старого Завіту (до приходу Ісуса Христа) та Нового Завіту (життя та вчення Христа та його учнів-апостолів). Біблія – строго канонічна (канон з гр. норма, правило) книга. Її християни називають Писанням, тому що вірять у те, що вона, хоча написана конкретними авторами, але на навіювання самого Бога (шляхом божественного одкровення). Тексти, близькі за змістом, що не увійшли до Біблії, вважаються апокрифічними (з гр. таємний, фальшивий).

Старий Завіт визнається священним як християнством, так і іудаїзмом. У християн він містить 50 книг, написаних в оригіналі давньоєврейською мовою. Пізніше вони були перекладені грецькою мовою, потім з грецької на латинську, давньослов'янську та сучасні національні мови. Християни включають до складу Старого Завіту і вважають за священних набагато більше книг, ніж юдеї (наприклад, деякі книги пророків). Між католиками, православними та протестантами також існують розбіжності щодо Старого Завіту. Біблії, видані кожним із цих християнських течій, дещо різняться за складом та текстом. У Біблію католиків і православних включено 11 неканонічних, а на думку католицької церкви — канонічних «другого порядку» старозавітних книг (Товита, Юдіфі, Маккавейські та ін.). Протестанти відносять їх до апокрифічних. Справа в тому, що давньоєврейський оригінал цих книг не зберігся.

Новий Завіт – це перш за все чотири євангелії, написані учнями Ісуса Христа. Перші три - від Матвія, Марка і Луки - дуже схожі за змістом, четверте - від Іоанна - відрізняється і за сюжетною лінією, і за стилем: очевидно, воно було написано пізніше (за спогадами, а не за безпосередніми враженнями, як вважають дослідники) . Відомо безліч неканонічних (апокрифічних) Євангелій, які не увійшли до Біблії. У ході розкопок та пошуків вчених у Єгипті та на берегах Мертвого моря знайдено цілі бібліотеки таких апокрифів. Деякі з них не суперечать канонічним текстам і не забороняються християнськими церквами. Окрім чотирьох Євангелій Новий Завіт містить ще 23 книги. Це описи діянь апостолів та їхні віровчальні послання, а також найзагадковіша і найстрашніша книга — «Об'явлення Іоанна Богослова» або «Апокаліпсис».

Склад Нового Завіту. Новим Завітом, як нам відомо, називають власне християнську частину Біблії. Новий Завіт включає 27 творів, які, як стверджує церковне передання, написані апостолами - учнями Ісуса. Всі ці книги можна розділити на чотири частини I. Чотири Євангелія, які називаються за іменами авторів - євангеліє від Матвія, євангеліє від Марка, євангеліє від Луки, євангеліє від Іоанна. ІІ. Книга Діяння апостолів, створена, як традиційно вважається, апостолом Лукою, перу якого належить третє євангеліє III. Двадцять одне послання апостолів. IV. Апокаліпсис, або Одкровення Івана Богослова.

Канон та апокрифи. Твори, що входять у Новий Заповіт, є лише частиною великої ранньохристиянської літератури Християнські письменники II-III ст. поряд із новозавітними книгами згадують і цитують безліч інших творів аналогічних жанрів. На той час існували й інші євангелії (більшість з них також називалися за іменами апостолів, яким їх приписували – «від Андрія», «від Петра», «від Хоми» і т.д.) та інші діяння (Діяння апостола Петра, Діяння апостола Павла), інші послання (наприклад, послання Павла лаодикейцам), та інші апокаліпсиси (апокаліпсиси Петра і Павла), а також твори, написані в інших, відсутніх у Новому Завіті жанрах. Деякі з цих творів дійшли до нас цілком, інші - лише у уривках і цитатах, а про третіх відомо лише те, що вони були.

Пізніше частина цієї літератури була включена до Нового Завіту, а частина відкинута. Наразі вже неможливо точно встановити хто, коли, за яких обставин і за якими критеріями справив цей розділ. Зважаючи на все, новозавітний канон формувався поступово протягом тривалого часу. У відборі творів йому, мабуть, велику роль грала традиція шанування окремих книжок - деякі з них шанувалися лише небагатьма громадами, інші, навпаки, були поширені Ще більше значення, мабуть, мало їх зміст, оскільки нерідко воно суперечило формується церковній догматиці Але відкидаючи з подібних міркувань ті чи інші твори, християнські богослови мали одночасно оголошувати їх фальшивими - адже авторство більшості з них приписувалося учням Ісуса Христа, а виступати відкрито проти апостольських слів на той час було вже неможливо.

Наприкінці ІІ – ІІІ ст. у різних областях Римської- імперії з'являлися списки творів, визнаних місцевими християнськими громадами, у яких згадується більшість Нового Завіту, і навіть ряд творів згодом у нього не ввійшли. Прийняття ж єдиного канону відбулося невдовзі після визнання християнства державною релігією - імператорам потрібна була єдина церква, а існування кількох значно відмінних друг від друга списків священних книг, - таїло у собі загрозу розколу. Відповідно до рішення Лаодикійського собору 363 року до складу Нового Завіту було включено 26 книг, до яких трохи пізніше додали Апокаліпсис Іоанна. Остаточно цей склад було затверджено на Карфагенському соборі 419 рік. Однак ще дуже довго тривали суперечки щодо Апокаліпсису, справжність якого змушений був підтвердити навіть Вселенський собор у Константинополі у 680р.

Твори, що увійшли до Нового Завіту, були визнані церквою канонічними і натхненними, а відкинуті отримали назву апокрифічних (від грецьк. «підроблений»). Церква по-різному ставилася до апокрифів, поділяючи їх на «відхилені» (тобто заборонені) і дозволені для читання (але не для богослужіння). У першу групу потрапили твори, що містять моменти, які істотно відрізняються від канонічних книг. Вони вважалися єретичними та підлягали знищенню. Другу склали книги, які не мають догматичних розбіжностей із церковним вченням, але через пізнє походження не могли бути визнані канонічними.

https://www.emmanuel.in.ua/
  Ответить с цитированием
Ответ

Опции темы Поиск в этой теме
Поиск в этой теме:

Расширенный поиск

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать в темах
Вы не можете прикреплять вложения
Вы не можете редактировать свои сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.

Быстрый переход


Текущее время: 17:29. Часовой пояс GMT +3.


Powered by vBulletin® Version 3.8.7
Copyright ©2000 - 2024, vBulletin Solutions, Inc. Перевод: zCarot
 

Время генерации страницы 0.07076 секунды с 13 запросами